17 листопада в нашому закладі відбувся захід, присвячений всесвітньому дню передчасно народжених діток. Хочемо розповісти вам історію передчасно народженої дитини, нашої співробітниці, яка щиро розповіла з чим вони стикнулись при народженні своєї “поспішайки” Лізи, якій зараз 11 років. Ми щиро радіємо успіхам Лізи разом з її батьками. Ця історія має надихнути всих батьків передчасно народжених діток! Це важкий шлях, але його можливо подолати, особливо з якісним фаховим супроводом.
«Моїй донечці зараз 11 років. Вона навчається в школі, відвідує спортивну секцію бойових мистецтв, гарно малює, займалася бальними танцями і по цей час невгамовна: танцює, крутить кільця, сідає на шпагат і одним словом весь час в русі. Їй дуже тяжко всидіти на одному місці.
Я дякую Богові, своєму чоловікові і всім лікарям, які допомогли мені стати щасливою мамою! Бо було дуже-дуже тяжко. Вагітність проходила з сильним токсикозом з перших днів. В 26 тижнів почали набрякати кінцівки, піднявся тиск, тому відразу поступила в стаціонар. До всього букету ще й був білок в сечі, були такі дні коли сеча взагалі не відходила, я набрякла вся. Тиск був 180 на 120, білок в сечі ріс. Було страшно, бо розуміла, що може бути. Весь час знаходилась під наглядом лікарів. На 32-му тижні почалися судоми, тиск був 220 на 180, набрякла вся.
12.07.2012 року була проведена операція кесарів розтин і на світ з’явилася моя крихітка, моя донечка Ліза. І почалася боротьба за життя. Вона народилася з вагою 1кг 650г. На четверту добу з вагою 1кг 400г малечу перевели в дитячу лікарню в неонатальне відділення. Було нелегко: годувалися через зонд, смоктального рефлексу не було, кал самостійно не відходив, але вона була бійцем і міцно вхопилася за життя. 1 серпня нас відпустили додому, вага була 1кг 900г. Ми раділи кожному досягненню, кожній посмішці, кожному звуку, який лунав з її ротика. Грудне вигодовування в нас розпочалося в два місяці, тому що я була на медичних препаратах і своє молоко я їй не давала, вона була на суміші. Потім коли я перестала пити препарати, я зберегла лактацію і розпочалося грудне вигодовування. Я тоді зрозуміла, яке це щастя вигодовувати дитину самостійно, своїми грудьми. Сіла моя Лізочка самостійно в 9 місяців, пішла в 1 рік і 3 дні, а в дитячий садочок пішла в 2 рочки. Розвивалася на рівні з дітками свого віку. Говорити реченнями почала в 1 рік і 6 місяців. В 4 роки пішла в школу бального танцю на гімнастик. В 6 років пішла в перший клас і ніхто навіть гадки не мав, що ця дитинка народилася недоношеною.
На сьогоднішній день моя доня багато займається спортом. Отримала перше місце і кубок в змаганнях з бойових мистецтв. Має сильний характер, любить екстрим, цілеспрямована, гарно плаває, дуже добра. Я пишаюся своєю дитиною і я Вдячна Богу і лікарям за те, що вона в мене є. Вона здорова і щаслива, чого і вам всім бажаю!»
